Методична самоосвіта

План  самоосвіти 

2023-2024

https://docs.google.com/document/d/1k9rixRp6T8zuExBHbUusAlJ1UtQrteBN/edit?usp=sharing&ouid=103068698538958391811&rtpof=true&sd=true


Використання дидактичних ігор на уроках англійської мови в НУШ як ефективний метод розвитку навичок спілкування дитини

(2023-24)

https://docs.google.com/document/d/1iFKXuCZDBnuCkHa2qyF6khybmKYGpV7w/edit?usp=sharing&ouid=103068698538958391811&rtpof=true&sd=true

Формування навичок читання на уроках англійської мови в умовах НУШ з використанням Інтернет ресурсів.

(2022-23)

https://docs.google.com/document/d/1qKFIy7gzcQ0Cs6t9ta2JpH2ICPwat2wV/edit?usp=drive_link&ouid=103068698538958391811&rtpof=true&sd=true

«Розвиток усного мовлення на уроках іноземної мови шляхом кооперативного навчання»

(2021-22)

https://docs.google.com/document/d/13wE2jAzDqltOqoHetpMCoKvec8ffcTcV/edit?usp=drive_link&ouid=103068698538958391811&rtpof=true&sd=true

Мініпроєкти

на уроці англійської мови

як альтернатива домашньому

завданню 

                          (2020-2021)                              Уже довгий час точаться суперечки з приводу користі/шкоди домашніх завдань. Одні говорять, що це зло, яке не розвиває компетентності дитини, а лише формує шаблонне мислення та забирає купу часу. Інші ж кажуть, що без домашніх завдань просто неможливо розібратися у більшості проблем. То хто ж має рацію?

                              Переваги та недоліки домашніх завдань

Переваги:

 • привчають до самостійної роботи;

• розвивають навички самоосвіти;

 • дозволяють закріпити знання, отримані під час уроку;

• формують уміння правильно розподіляти свій час;

• стимулюють розвиток пам’яті та уваги;

 • дозволяють підготуватися до засвоєння нового матеріалу.

Недоліки:

 • занадто складні та об’ємні;

 • нецікаві, а отже про розвиток творчих здібностей не може йти мови;

 • забирають забагато часу;

• невмотивоване виконання призводить до «шахрайства»;

• не відповідають сучасним викликам часу.

Українські норми (згідно МОН)

 Починати давати домашні завдання можна тільки з 2-го класу, при чому дитина має витрачати на їх виконання близько 40 хвилин. У третьому класі учні мають вкладатися максимум у 70 хвилин, у четвертому – у 90.  Учні 5-6 класів повинні отримувати завдання, з якими можна впоратися за 2,5 години, у 7-9 класах – за 3 години, у 10-11 – максимум за 4 години.  Більше того, давати учням роботу на вихідні, канікули чи у святкові дні заборонено.

Чому школярі не люблять виконувати домашні завдання?

• Страх перед потенційною невдачею та бажання уникнути помилок;

Не достатнє володіння матеріалом із предмету, вплив природжених схильностей дитини (технарі vs гуманітарії).

• Перевантаження дитини різними завданнями, які  часто є заскладними.

• Відсутність зацікавленості навчальним предметом загалом і домашніми завданнями зокрема (одна лише зовнішня мотивація не діє).

 • Невміння працювати самостійно, а також брак навичок самоорганізації та самодисципліни.

 • Банальна лінь чи нездатність розставляти пріоритети, а також мислити стратегічно (запитання «Навіщо мені вчитися?» залишається без відповіді).

Чи подобається вашим учням створювати проєкти?

Впевнені, що так! Адже це чудова можливість зануритися у тему, самостійно знайти безліч цікавої інформації та отримати унікальний результат. Але робота над проєктом зазвичай займає надто багато часу. Що робити? Скористатися альтернативним варіантом для закріплення учнівських знань – мініпроєктами. Вони, як і повноформатні проєкти, мають дослідницьке, проблемне та творче спрямування, а також сприяють усебічному розвитку школяра, формують його комунікабельність, аналітичне і стратегічне мислення, навчають помічати різницю між головними та другорядними даними.

А чим відрізняється мініпроєкт від інших видів проєктів? Тим, що він містить завдання, які можна реалізувати у короткий термін (протягом одного уроку).

Діти мають усвідомлювати, що основна мета проєктів – не використати готову інформацію з інтернету, а узагальнити вивчене та зробити власні висновки, навчитись планувати свою діяльність та плідно працювати у колективі.

Чи можуть  мініпроєкти  допомогти вчителю вирішити чи хоча б мінімізувати вказані проблеми? Чому навіть у сучасному світі не можна відмовитися від домашніх завдань?

• Вивчати більшість предметів без домашніх завдань надзвичайно складно.

 • Домашні завдання дають вчителю можливість отримати зворотній зв’язок від дітей, виявити проблемні теми та аспекти, допомагають вчасно здійснити роботу над помилками.

 • Така робота стимулює розвиток ключових компетентностей, самоосвіти та самоорганізації сучасної дитини.

 • Вони дозволяють виявити творчий потенціал та приховані здібності дитини.

• Призвичаюють учнів покладатися на власні сили та самостійно досягати успіху. Головне – обрати найбільш оптимальний формат для домашніх завдань!

Що таке мініпроєкт?

  Це один із видів проєктного навчання, виконання якого розраховане на 1 урок (максимум 2 уроки).  Він може бути індивідуальним, парним чи груповим, інформаційним, ігровим, дослідницьким або творчим  та має загалом подібну структуру (етапи виконання), як й інші види проєктів. Мініпроєкт спрямований на максимальне включення конкретної дитини у проєктну роботу,  вимагає від учасника/ учасників інтенсивної роботи, яка має насамперед практичне спрямування, має обмежені часові рамки, які мотивують дитину ризикувати, брати на себе відповідальність та вчитися аргументувати свої думки.  Проєктна діяльність тісно пов’язана саме з самостійною роботою школярів. Можливості мініпроєктів для вирішення проблем із домашніми завданнями  не вимагають забагато часу та зусиль. Їх можна виконувати індивідуально, парно, групою. Вони навчають мобілізувати зусилля, діяти швидко та рішуче, формують уміння реагувати на виклики та шукати креативні варіанти вирішення проблем, дозволяють зацікавити дитину, апробувати роботу з певною темою чи галуззю знань, допомагають дитині перевірити свої сили у виконанні різноманітних завдань, дають можливість за короткий проміжок часу створити оригінальний авторський продукт («я можу»), а також представити його.

Коли варто використовувати мініпроєкти у домашній роботі?

Під час вивчення тем, які вимагають не просто засвоєння інформації, а насамперед усвідомлення глибинних зв’язків та суті проблеми

. • Для формування внутрішньої мотивації школярів (складні теми, відсутність інтересу чи зацікавленості до навчання).

 • Для урізноманітнення самостійної роботи. • Під час початку роботи з навчальними проєктами (варто починати з простіших завдань).

 • Для  реалізації міжпредметних зв’язків у навчальному процесі.

Приклади мініпроектів

1.     Тема «Тварини»: зображення тварини, підпис, зображення її місця в сім’ї, інформація про годування, де тварина спить, де і з ким із членів сім’ї гуляє, ставлення до неї учня.

2.     Тема «Ферма»: груповий постер або колаж із зображеннями та підписами тварин на англійській мові, презентація кожної тварини учнями.

3.     Тема «Подорож до Лондону»: постер, на якому зображено карту, вулиці, магазини, машини, світлофор і т п.


Майстер-клас для вчителів МО
(грудень, 2019)

"Форми та методи групової роботи на уроці англійської мови як умова для саморозвитку та реалізації учнів"


Навчання - це праця, а не розваги. Але ця праця може бути різною: примусова і нецікава, добровільна і розвиваюча творчій потенціал, коли навіть важке діло приносить учням радість. Учнівська праця залишиться працею, але ефективність її буде більшою. В сучасній практиці дуже часто використовують фронтальні і індивідуальні форми роботи. Диференційний підхід в навчанні при фронтальних формах організації навчальної діяльності фактично не може бути здійснено. При індивідуальній роботі використання диференційованого навчання здійснюється важко. Досвід роботи в школі підказує, що саме групова і парна робота найкраще сприяє розвитку комунікативних здібностей учнів. Але треба розрізняти "діяльність в колективі" і "колективну діяльність". Колективна діяльність дітей в початковій ланці загальноосвітньої школи носить формальний характер. Групова робота - це перш за все гра, гра в організацію, гра в навчання. Гра допомагає учням зрозуміти навчальну тему, знайти незрозумілості.
Тенденції особистісної орієнтації розвитку системи освіти підтверджені результатами досліджень сучасних вітчизняних психологів і педагогів. Орієнтація на особистість учня у процесі педагогічного стимулювання розвитку їхніх творчих здібностей базується на тому, що від моменту народження дитина змінює, перетворює навколишній світ за власною ініціативою. Вона навчається, творчо освоює світ речей, створюючи нову гру, казку, малюнок.
Педагогічне стимулювання розвитку творчих здібностей на практиці відбудеться за умов зміни уявлень про характер стосунків між учителем та учнем, утвердження стилю довіри, співробітництва та співтворчості. Цьому сприяє віра вчителя у творчий потенціал, здібності та можливості учня, урахування індивідуальних психічних та інтелектуальних особливостей кожного вихованця, опора на прагнення учня самовиразитися і самореалізуватися серед інших особистостей як індивідуальність. Для цього потрібно, щоб учитель створював доброзичливу атмосферу на уроках, давав дитині можливість висловлювати власні думки без оцінних суджень, забезпечував багатогранність думок і суджень, толерантність до поглядів інших під час творчої діяльності та оцінки її результату, давав кожному учню право на помилку.
Для досягнення цієї мети пріоритетними є технології, спрямовані на впровадження в навчальний процес комп'ютерної техніки, різноманітних систем розвивального, індивідуального і диференційного навчання; нових технологій навчання обдарованих дітей; гуманізація навчального процесу. Вони сприяють створенню таких умов, за яких учень займає позицію суб'єкта навчально-виховної діяльності; внаслідок цього у нього розвиваються якості творчої особистості: ініціативність, прагнення до самоосвіти, самонавчання.
Формування особистості і її розвиток здійснюються в процесі навчання, якщо виконуються важливі умови:
·                     Створення позитивного настрою до навчання.
·                     Відчуття позитивної атмосфери у колективі для здійснення спільної мети.
·                     Можливість висказувати свою думку і вислуховувати товаришів.
·                     Учитель - це друг, радник, старший товариш.
Всі ці умови здійснюють інтерактивні технології кооперативного навчання: робота в парах і групах.
ОСОБЛИВОСТІ ПАРНО-ГРУПОВОЇ РОБОТИ НА УРОЦІ
Головна мета групової і парної роботи - розвиток мислення учнів. Як в кожній грі, тут існують свої правила. Правила можуть бути опрацьовані заздалегідь і використовуватись в подальшій роботі. Правила можуть опрацьовуватись тут і зараз, тобто тільки для роботи над конкретним завданням. Правила можна доповнювати, змінювати. Але складати і опрацьовувати їх треба разом з учнями. «Положення про групову і парну роботу» затверджуються колективно і потім вся робота підпорядковується цім правилам. Наведу приклад таких правил:
·                     Починайте висловлюватись спочатку за бажанням, а потім по черзі.
·                     Дотримуйтесь правил активного слухання, головне - не перебивайте один одного.
·                     Обговорюйте ідеї, а не особистості, які висловили цю ідею.
·                     Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.
·                     Намагайтеся дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.
На початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах особливо ефективна технологія роботи в парах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота а парах дає учням можливість подумати, обмінятися ідеями з партнером і потім озвучити це перед класом. Ця форма роботи сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, переконувати, вести діалог, дискусію. Така співпраця не дає можливості ухилитись від виконання завдання. Оскільки кожен урок має вклячати види діяльності по залученню учнів до роботи разом, важливо розробити метод організації дітей у пари, який би був швидким, легким, а головне справедливим. Раджу змінювати партнерів на кожний розділ, щоб забезпечувати різноманітність та заохочувати учнів знайомитись ближче із усіма своїми однокласниками, а не тільки із особистими друзями.
Спокусливою для вчителя може бути ідея розробити ідеальне партнерство, де здібні учні працюють у парі із менш обдарованими, таким чином творюючи хорошу ситуацію для навчання. Але, хоч це може спрацювати а одному уроці, не слід застосовувати таку стратегію надто часто, так як здібніші учні можуть легко обурюватись/опиратись цьому, а слабші учні втомляться постійно бути позаду своїх розумніших партнерів. Часто двоє менш здібних учнів можуть працювати набагато ефективніше у парі, досягнувши кращого результату, ніж працюючи окремо («Одна голова добре, а дві краще»).
Досвід підказує, що найкращим методом розподілу дітей на пари є ви- падковий вибір партнерів. Таким чином, учні бачитимуть, що це є макси­мально чесно, до всіх підходять однаково, і що вчитель не впливає на вибір партнера, тому протестувати немає сенсу. Сама процедура розподілу на пари може використовуватись ефективно з метою практикування мовленнєвих структур. Вчитель повинен починати кожен розділ із вибору парт­нерів, щоб пари учнів могли сидіти разом цілий тиждень без подальших перестановок. Якщо вчитель видозмінюватиме методи розподілу на пари, процес стане корисною вправою та не буде рутинним.
Пропоную наступні варіанти вибору партнера, які водночас сприя­тимуть активізації мовленнєвої діяльності учнів англійською мовою.
Витягування імен із капелюха. Вчитель пише імена всіх учнів на клаптиках паперу і на першому уроці відділяє половину імен, а решту кла­де до капелюха. Учні з першої половини витягують імена своїх партнерів з капелюха. На наступний урок процедура змінюється - тепер навпаки друга половина витягує імена з капелюха. (З першого уроку всім має бути чітко зрозуміло, що не може бути жодних протестів стосовно вибраного партне­ра. Якщо ви зробите хоча б один виняток, вас постійно засипатимуть про­тестами!).
Номери/Цифри. Вчитель пише цифри від 1 до 10 на клаптиках папе­ру - по два на кожну цифру. Учні витягають цифри з капелюха. На перші кілька уроків учитель сам організовує розподіл на пари, але згодом учнів можна заохочувати ходити по класу запитуючи самостійно.
Вчитель: (до учня 1)What is your number?
Учень 1: Number 5.
Вчитель: Who else is number 5?
Учень 2: I am number 5!
Вчитель: Well, today you are Tanya’s partner.
Загальний словник. Вчитель малює або вирізає із журналу маленькі малюнки квітки, cніговика, собаки, пташки, кота, дзвіночка та ін. Кількість малюнків має відповідати половині кількості учнів у класі. Картинки потім розрізають надвоє і половинки роздаються по класу. Учні запитують один одного:
Учень 1: What is it?                   
Учень 2: It is a dog.
Учень 1: No, it is not. It is a cat.
Учень 2: Оh, уеs... It is a cat.
Учень 3: Look! It is a cat! Уоu аге mу раrtner!
Сім’я. Співставляють клаптики паперу зі словами: mother, father, sister, brother, granny, granddad, friend, baby.
Іграшки. Співставляють картинки іграшок: ляльку, машинку, м’яч та ін. Кольори можна змінювати, щоб було більше предметів. Діти запитують один в одного, яка в кого картинка, як у попередньому прикладі, таким чином шукаючи партнера. Учні можуть запитувати один в одного: «Have you got a ?».
Обличчя. Роздаються копії малюнків частин обличчя - по дві картинки кожної частини: очі, ніс, вуха, рот, волосся. Якщо треба більше картинок, можна змінювати колір волосся та очей. Учні запитують один в одного: «Have you got a ?».
Тварини. Зразки тварин можна намалювати на одних клаптиках паперу, а на інших відповідні слова: elephant, crocodile,tiger, etc.
Використовуючи наведені приклади, вчителі можуть розробляти власні прийоми для практикування мови, відповідно до індииідуальних потреб учнів. Найчастіше на уроках можна використовувати такі види роботи в парах:
·                     Гра "Незнайко" (один учень читає, інший виправляє помилки);
·                     "Інтерв'ю" (узяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до заданого тексту, статті і т.д.);
·                     Гра "Кіт і мишка" (зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи один одного);
·                     "Взаємні запитання" (протестувати та оцінити один одного);
·                     "Щоденник подвійних нотаток" (проаналізувати разом проблему, вправу чи експеримент; сформулювати підсумок уроку чи серії уроків; дати відповіді на запитання учителя).
Для організації роботи в парах  використовують  такий алгоритм:
·                     Запропоновують учням завдання (запитання для невеличкої дискусії чи аналізу ситуації).
·                     Об'єднують учнів в пари, визначають, хто з них буде говорити першим, і прошу обговорити свої ідеї один з одним. Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Це допомагає досягти згоди щодо відповіді або рішення.
·                     По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потребою це може бути початком дискусії або іншої пізнавальної діяльності.
Співпраця в парах готує дітей для подальшої роботи в групах. Групова робота - це унікальна організація уроку. Вона забезпечує взаємодію між учнями і робить непрямим керування вчителя. Він виступає організатором початку і кінця роботи: формулює завдання, спільну інструкцію по його виконанню, разом з учнями приймає участь оцінки  результатів. Етап спільної оцінки допомагає формуванню самооцінки і самоконтролю школярів. Дуже важливо, що оцінюється робота всієї групи, а не окремих учнів. Помилки дітей обговорюються тільки в групі. Робота учнів перетворюється із індивідуальної діяльності кожного учня в співпрацю. Учні вимушені навчитися домовлятися швидко, не враховуючи особисті інтереси. Поступово учень починає відчувати клас частиною свого світу, він зацікавлений в підтриманні дружніх стосунків. Ця форма роботи має велике значення для формування самостійності школяра. Працюючи в команді, учень має можливість проявляти ініціативу (вибрати завдання, порадити, як організувати роботу); вчитися планувати свої дії, переконувати, нести відповідальність за себе і команду.
Організація групової роботи на уроці — це дуже важливий етап у розвитку учнів. Від того, як вони будуть працювати в групах, залежить їхня здатність жити в демократичному суспільстві. Навчаючи співпрацювати в групі, я вчу дітей відповідальності за результати колективної роботи; вчу розуміти важливість внеску кожного учасника у фінальний результат; спонукаю сильніших підтримувати і вчити слабкіших, а слабкіших активно вчитись і тягнутись за сильнішими. Учнівський підхід «я слабенький, нічого не знаю — нехай сильніші відповідають за мене,» - не діє при правильно організованій роботі в групі. Кожен вчиться відповідати за колективний результат, і всі відповідають за підготовленість кожного. Чітка організація роботи і підтримування учнями дисципліни відіграють суттєву роль у досягненні належних результатів. Перший крок — усі разом розробляємо й приймаємо правила ефективного спілкування: 1) слухати уважно й активно; 2) думати, аналізувати почуте; 3) говорити по суті і по черзі, користуючись правилом піднятої руки; 4) практикувати повагу і толерантність; 5) критикувати конструктивно, тобто пропонуючи свій варіант вирішення проблеми; 6) інші пункти, які схвалює більшість. Другий крок — звикаємо до роботи у «випадкових» групах, а не за уподобаннями (вчимося плідно працювати не тільки з друзями, а й з усіма, з ким доводиться спілкуватись); звикаємо до чіткості і дисципліни (за кожне порушення правил група втрачає бали.) Третій крок — знайомимось і звикаємо до правил роботи у групах. Без обов'язкового дотримання цих правил робота в групах втрачає сенс.
Правила роботи в групах 1. Учні приймають на себе ролі:
► писаря (a secretary): один з членів групи, що занотовує усі висловлені думки та ідеї або обговорені варіанти відповіді;
► доповідача (a reporter): один з членів групи (але не той, хто занотовував!), який оголошує результати роботи групи;
► відповідального (a leader): не писар і не доповідач, а організатор плідної роботи в групі, який тримає хід дискусії у потрібному руслі — лідер і організатор роботи;
► інші ролі( a time keeper), якщо це потрібно і дозволяє розмір групи (наприклад, годинникаря, що стежить за часом);
2. Усяке обговорення припиняється, коли вичерпано час на нього (на прохання більшості груп можна подовжувати час обговорення, якщо в цьому є необхідність.)
3. Обов'язково проводиться беззастережна ротація при кожному новому завданні: ролі переходять за годинниковою стрілкою до наступного члена групи. Відповідальність групи полягає у підготовці слабкого учня до оголошення результатів її роботи чи наданні йому допомоги у занотовуванні їхніх думок (а не передача комусь іншому цього права).
Переваги групової роботи
Якщо робота групи організована добре, то:
► працюють усі учні одночасно, збільшується час говоріння іноземною мовою;
► підвищується мотивація до навчання через змагання між групами за перемогу і набір більшої кількості балів;
► взаємонавчання сприяє поглибленню знань як у кращих учнів, так і у слабкіших;
► учні вчаться працювати разом, за правилами й у відведений час, об'єктивно оцінювати себе та інших;
► підвищується діловий статус учня в колективі.
► працюючи в групі, учні виявляють самостійність, вони можуть допомагати, успішно коригуючи висловлювання
Можливі недоліки та як їх усунути
Якщо робота групи організована на низькому рівні, то як наслідок маємо: ► слабку дисципліну і галас під час виконання завдань (постійно і послідовно штрафую їх за порушення правил і вони вчаться працювати злагоджено і спокійно!);
► слабкий контроль за ходом виконання завдань (не стою осторонь — ходжу між групами, контролюю використання мови, роблю висновки на майбутнє і з більшою увагою ставлюся до результату роботи, а не до процесу підготовки);
► багато часу витрачається на організацію роботи (тільки на початку, коли учні вчаться працювати в групах і ще не звикли до чіткості).
Велике значення має процес розподілу дітей класу на групи. Дуже часто вчитель об'єднає дітей в групи з урахуванням їх особистих можливостей. Відомо, що слабкому учню потрібні не стільки сильні, скільки терплячі і доброзичливі партнери. Школяру з високою активністю потрібен партнер здібний слідкувати за ходом міркувань. Об'єднання дітей "по бажанню" не завжди дає продуктивний результат. Тому що особисті відношення стають головними в розподілі доручень і організації роботи.
Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Це допомагає досягти згоди щодо відповіді або рішення.
Виділяють головні напрямки при організації групової форми навчання:
1. Завдання треба сформулювати ясно і чітко. На початку роботи слід дати учням інструкції по виконанню роботи.
Наприклад, можна порадити учням розглядати предмет з різних точок зору. Або записати на дошці ключові слова для обговорення теми та інше.
2. Треба визначити, хто буде головуючим, посередником, секретарем, доповідачем. Розподілення вчителем ролей в групі має особливе значення на перших етапах формування груп. Пізніше це можуть робити самі учні.
3. Поведінка учителя під час групової роботи. Учитель, працюючий з малими групами може:
·                     контролювати,
·                     організовувати,
·                     оцінювати роботу учнів,
·                     пропонувати учням різні варіанти рішення,
·                     бути наставником, джерелом інформації.
Кожен педагог використовуючи роботу в групах повинен пам'ятати:
·                     Недоцільно приділяти свою увагу тільки одній групі, забувши про інші.
·                     Виправляти помилки (окрім тих випадків, коли учні самі звертаються по допомогу).
·                     Недоцільно виправляти або критикувати перші висловлювання, навіть, якщо припущено грубу помилку. Цю роботу повинні виконати учні в доброзичливій формі.
·                     Непотрібно давати відповідь на запитання, якщо на нього може відповісти будь хто з учнів.
Педагогу не слід ходити по класу або стояти біля однієї парти. Учні дуже часто соромляться висказувати думку в присутності учителя. Але ближче до кінця роботи, коли учасники вже ведуть розмову, педагог може прийняти участь в обговоренні: слухати, направляти, відповідати на питання.
За технологією застосувань парну і групову роботу можна поділити на наступні види:
·                     Збирання інформації з певної теми.
·                     Інтенсивна перевірка обсягу й глибини знань.
·                     Розвиток вмінь аргументувати власну позицію.
Далі наводжу приклади завдань для організації групової роботи, які широко використовую на своїх уроках.
·         «Complete the timetable»
·         Мета: Розвинути навички застосування лесксичного матеріалу за темою «Розклад занять. Уроки». Навчитися описувати шкільні предмети та вживати структури What is the first lesson on Monday? What should we do? Лексика: Lesson. Maths, English, Ukrainian, Physical Training, Music, Handicraft, Art, Literature, Dancing, Football, Theatre, Computer Studies, Monday, Tuesday, Wednesday, Thursday, Friday, Saturday
·         Завдання: Правильно заповнити розклад занять у шоденнику
·         ► У кожної групи є група-партнер, яка отримує свою картку (у 1 групи заповнені понеділок, середа та п'ятниця, у 2 групи - вівторок, четвер i субота.)
·         ► У своїх групах учні записують, що вони роблять на уроках, які є в їxнix щоденниках. Наприклад: Literature — read funny stories and discuss them.
·         ► Коли завдання виконано, групи по черзі ставлять запитання, щоб дізнатися, які уроки в їх щоденниках пропущені. Наприклад: What should we do at the first lesson on Monday? Read funny stories and discuss them.
·         ► Прослухавши опис дії, учні записують назву уроку.
·         ► Коли yci клігинки заповнені, групи взаємоперевіряють правильність заповнення щоденника. За кожну правильну відповідь отримують бал.
·         ► Команда з найбільшою кількістю бaлiв перемагає. Інструкція вчителя
► You will work in groups (or pairs — it depends on the teacher's choice). ► Every group will get a page from a record book, like this (the teacher shows the page). You see that there are some days have a timetable, the others - do not.
► Your first task is to write down what you should do at the lessons that you have on the page. For example, you have Literature on Monday, so opposite it you should write — read funny stories and discuss them. (The teacher writes it on the chalkboard.)
► When the first task is done, you should raise your hand to let me know you are ready.
► Your second task is to complete the timetable of the week. To do it you will ask questions like this: What should you do at the first lesson on Tuesday? The other group will answer without giving the name of the subject. For example, "We should do sums at the first lesson on Tuesday". ► The first group writes down the subject into the grid, in this case it will be Math. You should not check your answers at this moment.
► Then there is the second group's turn to ask a question.
► When you complete the timetable of the week, we will check it together. You read the timetable for the Tuesday and we check if you've guessed it right. Every right answer is a point for the group.
► The group that makes noise or cries out the answers loses points.
► The group that gets more points is the winner.
Роботу в малих групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Якщо витрачені зусилля й час не гарантують бажаного результату, краще вибрати парну роботу або будь-яку з наведених вище технологій для швидкої взаємодії. Використовуйте малі групи тільки в тих випадках, коли завдання вимагає спільної, а не індивідуальної роботи.
Як організувати роботу в малих групах
1.Переконайтеся, що учні володіють знаннями та вміннями, необхідними для виконання завдання. Якщо робота виявиться надто складною для більшості учнів - вони не стануть докладати зусиль.
2.Об'єднайте учнів у групи. Почніть із груп, що складаються з трьох учнів. П'ять чоловік - це оптимальна верхня межа для проведення обговорення в рамках малої групи. У процесі формування груп остерігайтеся навішування будь-яких «ярликів» на учнів.
3. Запропонуйте їм пересісти по групах. Переконайтеся в тому, що учні сидять по колу «пліч-о-пліч, один проти одного». Усі члени групи повинні
добре бачити один одного.
4. Повідомте (нагадайте) учням про ролі, які вони повинні розподілити між собою і виконувати під час групової роботи.
·        Спікер, головуючий (керівник групи):
ü зачитує завдання групі;
ü організовує порядок виконання;
ü  учасникам групи висловитися по черзі;
ü  групу до роботи;
ü підбиває підсумки роботи;
ü визначає доповідача.
·        Секретар:
ü веде записи результатів роботи групи;
ü записи веде коротко й розбірливо;
як член групи, повинен бути готовий висловити думки групи при підбитті підсумків чи допомогти доповідачу.
·        Посередник:
ü стежить за часом;
ü заохочує групу до роботи.
·        Доповідач:
ü чітко висловлює думку групи;
ü    доповідає про результати роботи групи.
5. Будьте уважні до питань внутрішньогрупового керування. Якщо один з учнів повинен відзвітувати перед класом про роботу групи, забезпечте справедливий вибір доповідача.
6. Дайте кожній групі конкретне завдання й інструкцію (правила) щодо організації групової роботи. Намагайтеся зробити свої інструкції максимально чіткими. Малоймовірно, що група зможе сприйняти більш як одну чи дві, навіть дуже чіткі, інструкції за один раз.
Робота в малих групах дасть змогу учням набути навичок спілкування та співпраці. Після того як вчитель об'єднав дітей у малі групи і ті отримали завдання, група за короткий час (3-5 хв) повинна виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи. Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі. Дотримуйтесь правил активного слухання, головне - не перебивайте. Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи. Намагайтеся дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування. Стежте за часом. Дайте групам досить часу на виконання завдання. Подумайте, чим зайняти групи, які справляться із завданням раніше за інших. Подумайте про те, як ваш метод заохочення (оцінки) впливає на застосування методу роботи в малих групах. Забезпечте нагороди за групові зусилля. Будьте готові до підвищеного шуму, характерного для методу спільного навчання. Під час роботи груп обійдіть їх, запропонувавши допомогу. Зупинившись біля визначеної групи, не відволікайте увагу на себе. Подумайте про свою роль у подібній ситуації. Запропонуйте групам подати результати роботи. Запитайте учнів, чи була проведена робота корисною і чого вони навчилися. Використайте їхні ідеї наступного разу. Прокоментуйте роботу груп з точки зору її навчальних результатів та питань організації процедури групової діяльності. Приблизно таким чином ви маєте організовувати роботу в групах доти, доки вона стане звичною для учнів. Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності.
ФОРМИ ГРУПОВОЇ РОБОТИ НА УРОЦІ
Наведу декілька прикладів форм групової роботи на уроках:
1. «Діалог». Суть його полягає в спільному пошуку групами узгодженого рішення. Це знаходить своє відображення у кінцевому тексті, переліку ознак, схемі тощо. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи тієї групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.
Клас об'єднується у 5-6 робочих груп і групу експертів з сильних учнів. Робочі групи отримують 5-10 хвилин для виконання завдання. Група експертів складає свій варіант виконання завдання, стежить за роботою груп і контролює час. По завершенні роботи представники від кожної робочої групи на дошці або на аркушах паперу роблять підсумковий запис. Потім, по черзі, надається слово одному доповідачеві від кожної групи. Експерти фіксують спільні погляди, а на завершення пропонують узагальнену відповідь на завдання. Групи обговорюють і доповнюють її. До зошитів занотовується кінцевий варіант.
2. «Синтез думок». Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об`єднання в групи і виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а передають свій варіант іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються. Опрацьовані таким чином аркуші передаються експертам, які знову ж таки зіставляють написане з власним варіантом, роблять загальний звіт, котрий обговорює весь клас.
3.«Спільний проект». Має таку саму мету та об'єднання в групи, що й діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних боків. По завершенні роботи кожна група звітує і записує на дошці певні положення. В результаті з відповідей представників груп складається спільний проект, який рецензується та доповнюється групою експертів.
4.«Пошук інформації». Різновидом, прикладом роботи в малих групах є командний пошук інформації (зазвичай тієї, що доповнює раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитання. Використовується для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал.
Для груп розробляються запитання, відповіді на які можна знайти в різних джерелах інформації. До них можуть належати:
v роздатковий матеріал;
v документи;
v підручники;
v довідкові видання;
v доступна інформація на комп'ютері;
v артефакти (пам'ятки матеріальної культури);
v прилади.
Учні об'єднуються в групи. Кожна група отримує запитання по темі уроку. Визначається час на пошук та аналіз інформації. Наприкінці уроку заслуховуються повідомлення від кожної групи, які потім повторюються і, можливо, розширюються всім класом.
5. «Коло ідей» (Раунд робін, кругова система). Метою «Кола ідей» є вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох питань (позицій), які групи представляють по черзі. Коли малі групи завершують виконувати завдання і готові подати інформацію, кожна з них по черзі озвучує лише один аспект проблеми, що обговорювалась. Продовжуючи по колу, вчитель запитує всі групи по черзі, поки не вичерпаються ідеї. Це дасть можливість кожній групі розповісти про результати своєї роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію. Як варіант можуть подаватись по колу результати не тільки групової, та й індивідуальної роботи. Цей метод є ефективним для вирішення проблемних питань. Для створення списку думок, точок зору можна попросити кожного учня по черзі запропонувати одну ідею усно або написати свою думку чи ідею на картці-індексі без імені. Вчитель збирає всі картки і складає список зазначених у них ідей на дошці або починає дискусію, користуючись інформацією з карток.
Коло ідей: метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення:
Ø    вчитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в малих групах;
Ø    після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє лише один аспект проблеми, яку ви обговорювали;
Ø    групи висловлюються по черзі, поки не буде вичерпано всі відповіді;
Ø    під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей;
Ø    коли всі ідеї з вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому і підбити підсумки роботи.
Магічні дрібнички:
Застосовуючи для записів результатів групової роботи великі листи паперу і маркери, пам'ятайте, що різні кольори є доречними в різних ситуаціях. Особливо це стосується червоного і чорного. Червоний - знак підвищеної уваги. Використовуйте його переважно для підкреслювання чи іншого виділення вже ним тоді, коли ви хотіли б ше більше підсилити увагу до написаного, або тоді, коли те, що ви пишете, є неприємним, небажаним, недобрим і його варто змінити.
1.     Карусель
Розставте стільці для учнів у два кола. Учні, які сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центра, а ті, які сидять у зовнішньому - обличчям до них. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець праворуч і опиняються перед новим партнером. Мета: пройти все коло, виконуючі поставлене завдання.
2.     Акваріум
Ще один варіант кооперативного навчання, що є формою діяльності учнів у малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, що учні вже мають добрі навички групової роботи.
Слід об'єднати учнів у групи по 4-6 учнів і запропонувати їм ознайомитися із завданнями. Одна із груп сідає в центрі класу. Ця група отримує завдання для проведення групової дискусії. Поки діюча група займає місце в центрі, вчитель знайомить решту класу із завданням і нагадує правила дискусії у малих групах. Групі пропонується впроголос упродовж 3-5 хвилин обговорити можливі варіанти розв'язання проблемної ситуації. Учні, які перебувають у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у перебіг обговорення. По завершенні відведеного для дискусії часу група повертається на свої місця, а учитель ставить класу запитання:
·                     Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?
·                     Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?
На таку бесіду відводиться не більше 2-3 хв. Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група й обговорює наступну ситуацію.Наприкінці вчитель повинен обговорити з учнями хід групової роботи, прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії у малих групах і звернути увагу на необхідність та напрями подальшого вдосконалення таких навичок. У межах «акваріуму» можна підбити підсумки уроку або за браком часу обмежитись обговоренням роботи кожної групи.
3.     Ажурна пилка
Такий вид діяльності на уроці дає можливість працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.
Під час роботи за допомогою технології «Ажурна пилка» учні повинні бути готовими працювати в різних групах.
·         Спочатку учень працюватиме в «домашній» групі.
·         Потім він в іншій групі буде виступати в ролі експерта з питання, над яким він працював в «домашній групі» та отримає інформацію від представників інших груп.
·         В останній частині заняття учень знову повертається в свою „домашню" групу, для того щоб поділитися тією інформацією, яку йому надали учасники інших груп.
4.     "Домашні" групи
Кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює цей матеріал.
5.     "Експертні" групи
Після того, як учитель об'єднав учнів у нові групи, вони стають експертами з тієї теми, що вивчається в їх "домашній" групі.
Типи уроків з груповими формами роботи
Розглядаються такі типи уроків за посібником Полетило Є.А.:
Урок - семінар;
Урок - прес - конференція;
Урок - змагання;
Урок - обговорення;
Урок-гра "Що? Де? Коли?";
Урок міжпредметного узагальнення (або інтегрований урок);
Урок експериментального випробування (або урок - експериментальне дослідження);
Урок винахідництва (або урок фантазії);
Урок - аукціон;
Урок - залік (урок - узагальнений огляд знань);
Здвоєний урок (бінарний урок);
Урок конструювання.
ВИСНОВКИ
Можу зробити висновок, що як вид навчальної діяльності школярів, групова діяльність є багатофункціональною. У груповій навчальній діяльності учні показують високі результати засвоєння знань, формування умінь. Групова форма роботи сприяє також організації більш ритмічної діяльності кожного учня.
Важливу роль групова діяльність відіграє у досягненні виховної функції навчання. У груповій навчальній діяльності формується колективізм, моральні, гуманні якості особистості. Важливу роль у формуванні цих якостей відіграють особливості організації групової роботи; розподіл функцій та обов’язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємна вимогливість і допомога, взаємоконтроль і взаємооцінка.
Організаційна функція групової навчальної діяльності полягає в тому, що учні вчаться розподіляти обов’язки, спілкуватися один з одним, розв’язують конфлікти, що виникають у спільній діяльності. В груповій роботі дитина бере на себе функції вчителя і виконує види діяльності, що розцінюються як дорослі.
Таким чином, групова форма навчальної діяльності, порівняно з іншими організаційними формами, має низку значних переваг:
1)      за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;
2)      висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;
3)      формується вміння співпрацювати;
4)      формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;
5)      розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).
На мою думку, в сучасній школі, в тому числі у початкових класах, слід ширше запроваджувати  групові форми роботи. Це позитивно впливатиме як на навчальні досягнення учнів, так і на виховання комунікативності, толерантності, вміння співпрацювати. Уроки англійської мови  відкривають  вчителю великі можливості  застосовувати різні форми групової роботи в залежності від підготовки учнів, ступеня сформованості колективу, теми і мети уроку. Звичайно, такі уроки потребують значної попередньої роботи вчителя (доцільно підібрати форми роботи, підготувати  обладнання), вміння вчителя налаштувати учнів до роботи та направляти їх діяльність в необхідне русло, але результативність цих уроків набагато вища, ніж звичайних. В цьому я впевнилась з власного досвіду, тому в подальшій роботі на посаді вчителя планую широко використовувати групові форми роботи.
Отже, групова навчальна діяльність сприяє формуванню соціальних і комунікативних компетентностей, підвищенню успішності учнів, вирішує багато виховних і розвивальних завдань. Зокрема, це успішне, швидке занурення дитини у навчальну діяльність, формування самооцінки та саморегуляції, уміння пристосовуватися до темпу роботи групи, формування в школярів позитивного ставлення до навчання, підготовка учнів до спілкування. На думку Ж. Феррі, робота в малій групі відкриває широке "поле" вільної діяльності, тобто активності, зорієнтованої на інтереси учня в межах навчальної програми. Обмін думками із змісту уроку являє собою тренування логічного мислення в дитини і не має аналогів в інших ситуаціях
Парна і групова робота мають значні переваги. На відміну від лекції, де переважає монологічна мова педагога, і від самостійної роботи учнів на заняттях з використанням групової і парної роботи відбувається відпрацювання конкретних умінь і навичок у режимі діалогу. Невеликі групи дозволяють учителю бачити кожного у процесі практичної діяльності, сприяють виникненню стійких зв'язків між усіма присутніми, стимулюючи процеси глибокого осмислення діяльності. полегшують результативності процесу. Парна і групова діяльність - це спільна діяльність учителя й учнів, що дає змогу реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги та розвитку творчості. В. Сухомлинський зазначав, що "...без творчого життя особистість не може бути вихованою, без творчості немислимі духовні, інтелектуальні, емоційні, естетичні взаємовідносини". Саме творчість стимулює розвиток мислення, інтересів, дослідницьку діяльність.


ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ ЗАГАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

ВЧИТЕЛЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ.

Учитель учиться все життя. Рівень професійної компетентності вчителя -
це його знання, уміння, особистий досвід. Бути компетентним означає бути
здатним мобілізувати в певній ситуації отримані знання й досвід. Але
професійна компетентність учителя потребує постійного розвитку й
удосконалення.
Професійна й педагогічна компетентність стали предметом активного
дослідження науковців лише з 90-х років минулого століття, що пов'язано,
насамперед з визнанням у провідних країнах світу (США, країни західної
Європи) значної ефективності компетентнісного підходу у загальній і
професійній освіті.
Зарубіжні науковці визначають «компетентність» у галузі професійної
освіти як сполучення шести її складових:
1. Концептуальної (наукової) - розуміння теоретичних основ професійної
діяльності;
2. Інструментальної - володіння базовими професійними вміннями;
3. Інтегрованої - здатність поєднати теорію і практику під час вирішення
професійних проблем;
4. Контекстуальної - розуміння соціального і культурного середовища, у
якому здійснюється професійна діяльність;
5. Адаптивної - уміння передбачити зміни й заздалегідь бути до них
готовим;
6. Комунікативної - уміння ефективно використовувати письмові й усні
засоби в міжособистісному спілкуванні.
Ми вважаємо, що базовим утворенням, котре змістовно включає в себе
педагогічну компетентність вчителя іноземної мови, є професійна
компетентність. Найбільш важливою для професійної компетенції вчителя
іноземної мови вчені вважають комунікативну компетенцію, під якою
розуміють здатність спілкуватися усно і письмово з носієм конкретної мови в
реальній життєвій ситуації. При цьому особлива увага приділяється
смисловій стороні вислову, а не тільки правильності використовуваних
мовних форм.
Другою важливою складовою педагогічної компетентності вчителя
іноземної мови є дидактичний компонент, в якому знаходять прояву
первинні значення компетентності «обізнаність, володіння знаннями,
досвідом», і який є системою придбаних знань з урахуванням їх широти,

глибини, стилю мислення, норми педагогічної етики, соціальних
функцій педагога.
Вчитель повинен мати фундаментальні професійні знання, а саме
теоретико-методологічні у галузі гуманітарних, світоглядних, власне
професійних наук, оптимальний обсяг ідей, цінностей, уявлень, універсальні
способи пізнання і практичної діяльності. Крім того, з одного боку, вчитель
повинен мати уміння навчати учнів своєму предмету, виховувати їх на його
основі, а з іншого - потребу й уміння самоосвітньої діяльності.
Таким чином, всі перераховані компоненти і види компетенцій
інтегруються в одне найбільш синтезоване утворення - педагогічну
компетенцію, що є інтеграційною властивістю особистості фахівця,
виявляється в соціолінгвістичній, дидактичній, комунікативній, ціннісній
орієнтації викладача, його здатності до рефлексії у професійно-педагогічній
діяльності. З цих позицій педагогічну компетенцію слід розглядати як
загальний критерій педагогічної компетентності вчителя іноземної мови.

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО УРОКУ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ.
Мотивація учнів у вивченні іноземних мов великою мірою залежить від
творчості вчителя, його підготовки до уроку.
Урок — така форма організації навчання, за якою навчальні заняття
проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня
підготовки протягом певного часу і відповідно до розкладу.
Якщо порівняти мету та завдання уроків іноземної мови з попередніми
стандартами, їх формулювання майже не змінились. Відбулось зміщення
акцентів на результати діяльності учнів під час навчально-виховного
процесу. Вся учбова діяльність повинна бути побудована на основі
діяльнісного підходу. Вважається, що дитина не може розвиватися під час
пасивного сприйняття учбового матеріалу. Учень повинен стати живим
учасником навчального процесу. Порівняємо традиційний урок із сучасним
на прикладі навчання читанню. Так, у традиційному уроці учень при
навчанні читанню повинен вміти читати тексти, побудовані на вивченому
мовному матеріалі, які вміщають окремі незнайомі слова. За новими
стандартами учень повинен орієнтуватись у специфіці прочитаного тексту та
використовувати отриману інформацію у практичній діяльності.
Вимоги до сучасного уроку іноземної мови:
- чітке формулювання дидактичних цілей;
- визначення оптимального змісту уроку згідно з вимогами учбової
програми та метою уроку, з урахуванням рівня підготовки та вікових
особливостей учнів, специфіки конкретного класу;
- прогнозування рівня засвоєння учнями знань, формування вмінь та
навичок на різних етапах уроку;
- вибір найбільш раціональних методів, прийомів та засобів навчання,
які забезпечують пізнавальну активність учнів; поєднання різних форм
колективної та індивідуальної роботи на уроці для максимальної
самостійності учнів в процесі навчання;

- організація вчителем проблемних та пошукових ситуацій, які
активізують діяльність учнів;
- реалізація на уроці всіх дидактичних принципів навчання;
- створення «ситуації успіху» кожного учня.
Основними типами уроків є:
1) уроки вивчення нового навчального матеріалу (формування знань);
2) уроки удосконалення знань, умінь і навичок (сюди можна віднести уроки
закріплення і вдосконалення знань; формування і вдосконалення знань;
формування вмінь і навичок; застосування знань на практиці тощо);
3)уроки повторення і систематизації; 
4) комбіновані уроки; 
5) уроки контролю і корекциї знань, умінь і навичок. 
«Вищий пілотаж» в проведенні уроку та ідеальне втілення нових
стандартів на практиці – це урок, на якому вчитель лише направляє дітей, дає
рекомендації протягом уроку, тому діти відчувають, що ведуть урок самі.
Перш ніж перейти до структури уроку, вчитель повинен опанувати
навичками складання календарних та поурочних планів.
Календарно-тематичний план є основою для поурочного планування, в
якому розкривається конкретний зміст кожного уроку. План-конспект уроку
може бути стислим і розгорнутим. На початку конспекту вказується дата
проведення уроку, його порядковий номер, група/ клас учнів, тема, підтема,
цілі, засоби навчання, а потім послідовно викладається хід уроку у вигляді
сценарію: вступ, основна частина та заключна частина.
Учитель-початківець повинен складати розгорнутий план-конспект
уроку, в якому має бути розроблений хід уроку іноземною мовою, точні
формулювання правил та завдань, зразки виконання вправ.
Цілі навчання в англійській мові мають декілька відповідників:
aims, objectives, purposes.
Aims - цілі для серії уроків: певної теми, розрахованої на певну кількість
уроків.
Objectives - цілі для окремих уроків. Тобто «objectives» - це крок до
досягнення «aim».
Purpose - цілі для окремого етапу уроку.
Цілі (aims) є такі: практична, виховна, загальноосвітня та розвиваюча.
Практична мета передбачає навчання учнів говорінню, аудіюванню,
усному мовленню, письму, читанню іноземною мовою в межах тематики та
мовного матеріалу.
Загальноосвітня мета сприяє розширенню загального та філологічного
кругозору учнів.
Розвиваюча мета спрямована на розвиток інтелектуальної, пізнавальної
діяльності учнів, їх мовних здібностей.
Виховна мета забезпечує моральне, естетичне, трудове виховання учнів
засобами іноземної мови.

Формулюючи практичну мету, вчитель визначає, чого конкретно він
буде навчати учнів на цьому уроці. 
 Наприклад :
 вчити учнів вживати ГС на рівні однієї фрази;
 вживати нові ЛО на рівні понад фразової єдності;
 вчити учнів розуміти незнайомі слова на основі контексту;
 вчити учнів розповідати про ... в обсязі 7 -- 8 фраз на основі
мовленнєвої ситуації з опорою на логіко - синтаксичну схему;
 вчити учнів обмінюватись репліками на рівні діалогічної єдності "
твердження - твердження" на основі мовленнєвої ситуації.
Якщо подається новий мовний матеріал, то формування практичної мети
можна бути таким :
 ознайомити учнів із функцією, формою, особливостями вживання ГС...
та вчити використовувати її на рівні фрази;
 ознайомити зі значенням, формою, особливостями вживання ЛО... та
вчити правильно їх використовувати в знайомих ГС на рівні ...;
 ознайомити з правилом читання літери ... і вчити правильно читати
слова згідно з правилом.
Розвиваюча та виховна цілі можуть бути сформовані наступним чином:
 розвивати кмітливість учнів;
 розвивати інтелектуальну гнучкість учнів;
 виховувати гарний смак;
 виховувати повагу до культури іншої країни.


Особливості навчання учнів молодшого шкільного віку

Проблеми навчання учнів молодшого шкільного віку широко
досліджуються як українськими вченими, так  і їх зарубіжними  колегами.
Серед основних особливостей дітей цього віку називають, зокрема,
домінування мимовільної пам’яті, низьку стійкість уваги, наочно-образне та
наочно-дієве мислення, сенситивність до засвоєння морально-психологічних
норм та правил поведінки, цілей та способів систематичного навчання;
нестійкість та ситуативність пізнавальних мотивів, залежність поведінки від
емоційного стану дитини, особливості ставлення дитини до оцінки
навчальної роботи.
Такі учні потребують особливих підходів до організації навчально-
виховного процесу. В першому класі виховну мету в урочній діяльності слід
насамперед спрямувати на формування гуманних почуттів дітей, позитивного
ставлення до навколишньої дійсності. Дидактична мета уроку (системи
уроків) – підготувати дітей до систематичного навчання в наступних класах.
Урок в перших класах має певні особливості, які найвиразніше виявляються
в способах організації навчальної діяльності і в структурі та
характеризуються, зокрема, широким використанням ігрових
форм навчання; скороченою тривалістю уроків (до 35 хв.); проведенням
динамічних пауз, відсутністю домашніх завдань; розгорненим
повторенням; іншими способами оцінювання результатів навчальної праці.
Разом з тим навчання повинно задовольняти актуальні потреби дитини,
насамперед – потребу особистісного контакту з учителем на уроці, прагнення
дістати схвалення, підтримку своїх дій.

Крім того, як вченими, так і вчителями-практиками визнається
необхідність створення особливих умов для навчання іноземної мови учнів
молодшого шкільного віку, важливість цього етапу для успішності
подальшого оволодіння іноземною мовою як в загальноосвітньому
навчальному закладі, так і в подальшому.
Навчання  обов’язково повинно бути наочним – всі лексичні одиниці, які
можуть бути проілюстровані в будь-який спосіб (малюнком, предметно,
пантомімою чи жестом), повинні ілюструватись при введенні та закріпленні.
Основна кількість лексичних одиниць  іноземної мови  повинна відбиратись
згідно з частотним словником дитини в рідній мові і містити переважно
назви іграшок, предметів побуту тощо.
Скорочена тривалість уроків вимагає від вчителя особливої
мобільності, чіткості у визначенні структури уроку, завчасної підготовки
необхідного обладнання та наочності, чіткості інструкцій та запитань тощо.
Так, організаційний етап уроку (підготовку учнів до уроку) доцільно
максимально скоротити. Етап повторення вивченого на попередніх
уроках теж повинен бути короткотривалим, а робота над новим
матеріалом займає до 20 хвилин. Врахування вікових особливостей
першокласників вимагає проведення динамічних пауз, зміни видів діяльності,
видів сприймання, широке використання наслідувальних дій учнів,
практичних ігрових завдань тощо. Необхідність динамічних пауз зумовлена
гігієнічними вимогами – 3 хв. після 12-15 хв. уроку та 2 хв. – десь після 20 хв.
Однак вчитель повинен бути мобільним і вчасно реагувати на прояви втоми,
спад інтересу учнів, та, разом з тим,  не переривати незакінчену роботу.
Відсутність домашніх завдань ставить вчителя перед необхідністю
особливо бережливого ставлення до часу на уроці, систематичного
розгорненого повторення вивченого, використання практичних
комунікативних завдань для учнів, емоційної насиченості уроку, що
особливо сприяє його запам’ятовуванню.
Що стосується способів оцінювання результатів навчальної діяльності
учнів, то варто відзначити, що в початкових класах широку підтримку набула
система словесного оцінювання навчальних досягнень учнів. При цьому
вчитель повинен особливо відповідально ставитись до  власних слів, їх
емоційного впливу на дитину, створювати емоційну ситуацію підтримки,
успіху для маленької людини.
У 2-4 класах обсяг навчального матеріалу для домашніх робіт орієнтовно
повинен становити 0,25 обсягу, виконаного на уроці. 

Комментариев нет:

Отправить комментарий